Гощанський академічний ліцей ЯК СФОРМУВАТИ У ДИТИНИ БАЖАННЯ ВЧИТИСЯ
Можна порадити батькам наступне:
1.Щоб навчання стояло на першому місці, першим і головним запитанням домашніх до дитини після школи має бути : «Що нового ви сьогодні вивчили на уроках? Що найбільше сподобалось? А що виявилось складним?» Якщо ж ви перш за все запитуєте: « Чим вас сьогодні годували?» чи «Тебе ніхто там не ображав?», то не чекайте, що дитина ставитиме навчання на перше місце у своїй системі цінностей.
- Для дітей дуже важливим є спільне з батьками емоційне переживання якихось подій, тому, коли скажімо, тато, такий великий та сильний, розпитує, що сьогодні писали, що вчили у школі, то дитина повірить – навчання це дійсно цікаве та відповідальне заняття.
3.Діти ще не вміють об’єктивно оцінити власні успіхи чи невдачі. Тому, коли дитина говорить, що вона негарно пише чи читає гірше, як Марійка, а малює не так добре, як Іванко, не захоплюйтесь її надмірною скромністю. Порівняння не на свою користь школяра протиприродне. Воно завжди навіяне дорослими. А діти, для повноцінного розвитку, повинні вірити у власні сили, вважати себе розумними, красивими, добрими. Тоді і самооцінка сформується адекватна.
- Ніколи не порівнюйте дитину з більш успішними, на вашу думку, однокласниками чи друзями. Це не допоможе вашій дитині стати кращою, а лише формуватиме у неї комплекс неповноцінності. Порівнювати можна лише попередні власні досягнення дитини з наступними.
- Жодна нормальна людина, а тим паче дитина, не може любити те, що завдає йому неприємностей. Але часто складається враження, що батьки заставляють читати чи писати дитину, лише для того, щоб висловити своє незадоволення ним. «Який ти неуважний. Ти що, заснув? Що ти там копаєшся? Чому так довго? Що, не можеш гарніше?»- ці слова часто супроводжують процес виконання домашніх завдань. Не дивно, що дитині перестає подобатись процес навчання. З кожним таким разом вчитися хочеться все менше і менше.
- Якщо ви бачите, що у вашої дитини щось не виходить постарайтеся підтримати її, сказати, що потрібно продовжувати працювати і тоді обов’язково все налагодиться. Підхваліть її за те, що сьогодні вона читає вже трошки краще, як вчора, а пише акуратніше чи швидше як минулого разу. І якщо буде так старатися, то це всі помітять і оцінять.
6.Дуже часто батьки покладають на дитину занадто великі надії. «Я вчилася відмінно, то і ти повинен так само», не пояснюючи, що це станеться лише за умови її постійної та кропіткої праці. Дитина дуже хоче виправдати сподівання батьків. А будь-яка низька оцінка може змусити її «опустити руки», бо сприйматиметься як несправедливе покарання. Діти не навчені працювати, вони зорієнтовані на негайний успіх, якого чекають від них батьки. Погана оцінка – велика біда для дітей, навіть для тих, хто робить байдужий вигляд, отримавши її. Тому, коли дитина отримує погану оцінку не карайте її, а переконайте, що це можна виправити, надолуживши пропущене. Адже мати прогалини в знаннях – що йти по сходах, на яких немає багатьох сходинок. Переконайте дитину в головному – вона вчиться не для мами чи тата, не для оцінок, а щоб здобути міцні знання.
7.Багато батьків переоцінюють вміння своїх дітей. Батьківська любов часто заважає об’єктивно бачити можливості сина чи доньки. Вони не мають можливості порівняти рівень досягнень власної дитини з здобутками однолітків. Тоді дитина робить висновок, що вчитель занижує їй оцінки, що її не люблять в школі. Звідси і зниження інтересу до навчання. Тому хваліть дитину не за оцінки, а за те, що вона працює в міру своїх можливостей. Для когось це 7, а для когось 12. І часто для оцінки 7 дитина прикладає набагато більше зусиль, вмінь , старань, як інший для того, щоб отримати 12. Цінуйте працю власних дітей, а не свої амбіції. І тоді результат не забариться.
Нехай процес навчання стане цікавим та захоплюючим !