Гощанський академічний ліцей - Пам’ятайте про те, що покоління 2000-х — це покоління більшої швидкості. У сприйнятті інформації, в діях, навіть в обмінних процесах. Хороша новина — ці діти вловлюють інформацію швидше, ніж ми навіть закінчимо речення. Вони здатні більш об’ємно підійти до рішення. Погана новина — їм нудно. Вони швидко перемикають увагу, і така «кліповість» не дає можливості сконцентруватися на чомусь одному. Пересичення інформацією викликає у них втому. Багатьом дітям, народженим після 2000 року, нецікаві мультфільми нашого дитинства, книги. Вони не відповідають їх темпоритму.
Цікаво, що ці діти не вписуються і в звичні вікові норми.
Діти дозрівають раніше, а сексуальна енергія, неосвоєна, незрозуміла, але захоплива, перестимулює гормональну сферу. І поки що питання, що з цим робити.
- Дітям цього покоління дістався світ з величезною кількістю віртуальних стимулів. Реальному світу все складніше конкурувати з віртуальним. Ми не можемо вилучити у дитини планшет, але важливо доповнювати його своєю близькістю і реальними заняттями творчістю, спортом. Велику частину інформації діти отримують з візуальних джерел, часто на шкоду іншим каналам сприйняття. За фактом — на шкоду стимулюванню інших відділів мозку. Тому чим більше дитина зможе торкатися, відчувати аромат, відчувати щільність, температуру, чим більше здійснювати рухів, тим більш інтегрованим, гармонійним буде її розвиток.
- У дітей цього покоління частіше відбуваються панічні атаки і депресії. Вони живуть в дуже швидкому світі, в якому найважливіша навичка — адаптивність. Ми ні до чого не можемо заздалегідь підготуватися і підготувати їх. З одного боку, це покоління менше прив’язане до власності, до оформлення стосунків. З іншого — воно більш тривожне, і нам важливо своєю стабільністю допомогти їм хоча б в дитинстві спертися на нас. Наша присутність, наша стійкість створює для них відчуття безпеки.
- З ними не проходить авторитарний стиль виховання. Це покоління дітей добре бачить різницю між авторитарністю і авторитетністю і йде за авторитетами. При цьому їм дійсно все одно, який у інших людей колір шкіри, з якої вони країни. Ера інтернету робить їх більш відкритими.
- Дітям 2000-х складніше даються навички самопідтримки і емпатії, їм дуже важлива близькість. У людському мозку є області, пов’язані з прихильністю, з близькістю. У цих частинах мозку активізуються рецептори окситоцину і вазопресину — біологічних речовин, які впливають на формування почуття безпеки, близькості і підтримки. Вони активізуються в досвіді ігр та емоційного контакту з дорослими. Завдяки їм в ранньому віці формуються навички самопідтримки. Опановуючи ними, дитина або підліток може впоратися зі складними ситуаціями.
Саме з цими частинами мозку пов’язане відчуття жертовності або, навпаки, впевненості в собі. Сучасне покоління часто позбавлене ігор з батьками, ігор у дворі, їх сьогодні замінюють профільним навчанням, де ці частини мозку не надто активні. Не активізуються вони і коли дитина спілкується в соцмережах. Тому нинішнє покоління дітей ще й дуже самотнє покоління.
При величезній кількості зовнішніх контактів їм важлива наша близькість.
Тому що близькість їм замінюють лайки, а любов — гордість від віртуального визнання.
- Ще одна риса народжених після 2000-х років — страх пропустити щось у віртуальному світі. Телефон стає продовженням їх тіла. Вони знімають блокування екрану — не для того, щоб відповісти на повідомлення, а щоб перевірити, чи не пропустили чого. Це ознака тривожності. Віртуальний світ пропонує безліч стимулів, з якими складно конкурувати реальному світу. А нам важливо допомогти їм утриматися в реальності.
- У дітей покоління 2000-х інакше проявляється поведінка в конфлікті. Дорослим важливо дбати про свій авторитет для дитини, інакше їм доведеться спиратися на авторитарність, а це програшна стратегія. Це покоління гіперчутливе, і ці діти часто провокують, щоб ми виявили свої справжні почуття.
- У роботі з конфліктами підлітків і підлітків з дорослими ефективний метод ненасильницького спілкування. Важливо усвідомлювати, чого ж ми хочемо, не перекладати відповідальність за свої почуття на інших і вчитися без претензій доносити інформацію про свої потреби близьким. І важливе розуміння, що ознака дорослої людини — вміння зберігати терпіння і психологічну стійкість.
- На відміну від дорослих, сучасні діти прямо говорять про свої потреби, і нам варто вчитися цьому у них. А їх, навпаки, навчити коректності та дбайливого ставлення до іншої людини. Нам важливо навчитися не боятися сильних емоцій дітей. Так, їх радість, гнів, страх можуть проявлятися більш яскраво, ніж у нас. Так само, як і глибокі запитання — про смерть, про любов — вони почнуть ставити раніше.