Гощанський академічний ліцей Кожній із вас
Співаєм ми цей вічний дифірамб
Твоїй красі, а може нашій згубі?
Нам все одно.
Чи пан ти є, чи безголосий раб,
Чи слід роси, чи непорушність дуба?
Нам все одно.
Бо ми тепер і захід і зоря,
Стрімкий потік і полудневий спокій…
Це ми тепер.
Останній дюйм і нескінченний ряд,
Нестримний злет, важкі удари кроків..
Це ми тепер.
І все що ми – то ти.
Клубок надій і повна чаша втрат.
Безмежність вод і довгожданий берег.
І рух вперед, що завжди рух назад,
Глуха стіна – відкриті навстіж
двері.
Строфа остання.
Кохання.
Кухар В.Л.