Дитина не хоче ходити до школи

Як заохотити дитину ходити до школи, якщо вона категорично відмовляється це робити

Останнім часом почастішали звернення до психолога батьків про те, що дитина не хоче ходити до школи. Причин цього може бути ціла низка: збільшення навантаження на дитину, котра не звикла до цього, стреси, знущання в школі, конфлікт або банальна відсутність цікавості до навчання.

Однак батькам не варто впадати в паніку, або змушувати зі сварками і криками дитину йти до школи.

Якщо дотримуватися нехитрих правил, то перші місяці навчання у школі пройдуть безболісно.

Раджу батькам, найперше, не реагувати надто бурхливо на такі «вибрики» дитини та не задавати їй багато запитань. Звісно, якщо школяр приходить додому весь у сльозах, батьки починають переживати і, відповідно, розпитують, а мовчання дитини викликає у дорослих лише роздратування.

– Потрібно спокійно підійти до вирішення проблеми, без емоцій.  Занадто емоційна реакція батьків тільки посилить страх дитини, особливо коли мова йде про школяра-початківця. Дитина потребує підтримки, а не тиску. Їй треба допомогти вирішити проблему без критики та порівнянь із однолітками, що дуже часто люблять робити батьки. Щодо розпитувань, то не варто наполягати, аби дитина відразу і все розповіла. Вона потребує, щоб її вислухали, зрозуміли. Школяр має зрозуміти, що ним переймаються. У цьому разі важливим є збереження стабільності емоційного стану дитини.

Якщо дитина не хоче йти до школи – не дозволяйте залишатися вдома, однак з`ясуйте, у чому причина проблеми

Проблема проблемою, але школяреві не можна дозволяти залишатися вдома. Батьки, ділячись досвідом, розповідають, що у таких випадках намагалися поговорити з дитиною віч-на-віч, але не потурали забаганкам.

– У жодному разі не потрібно вмовляти дитину піти до школи за винагороду – солодощі чи гроші . Адже це не послуга батькам. Дитина повинна навчатися відповідальності, а гроші стимулюватимуть у неї лише бажання повторити ту ж витівку. І що найголовніше, не можна дозволяти дитячим емоціям взяти верх над батьками. Дитина повинна розуміти, що ситуація під контролем, і все гаразд.

Підтримайте дитину та допоможіть розібратися з емоціями

Дітям зазвичай важко зрозуміти, які емоції викликають у них незрозумілі ситуації. Похід до школи не виняток. Батькам треба допомогти дитині сформулювати назви емоцій. Наприклад, «це викликає відчуття страху чи безпорадності, а це мене тішить». Таким чином батькам буде легше зрозуміти, що викликало ту чи іншу емоцію.

– Словесна підтримка значить для дітей багато чого, – зазначає С. Куліш. – Батькам варто сказати, «ми завжди поряд і готові тебе підтримати, не бійся, все буде добре», аби дитина відчула, що вона не залишилася наодинці зі своєю проблемою. Перші дні у школі, особливо коли щось пішло не так, можуть видатися дитині кінцем світу. Тут батьки можуть розповісти про власні невдачі та те, як вони їх долали. Потрібно спробувати подивитися на проблему з точки зору дитини, пригадати, що самі робили у таких випадках. Звісно, при цьому обов`язковою умовою є щирість та відвертість, бо діти дуже добре відчувають, коли їх обманюють.

Такі проблеми бувають досить часто, от один з випадків про які говорить мама первачка.

– Перші дні у школі взагалі були зі сльозами на очах. Мені доводилося сидіти з сином на уроках, бо вмовляння та інші хитрощі не допомагали. Паралельно з цим намагалася дати зрозуміти сину, що він сильний, і справиться з усіма проблемами, і що з будь-якої ситуації є вихід, – ділиться досвідом пані Інеса. – Допомагали також фрази «ти ж чоловік, а всі чоловіки мужні», або «бери приклад з батька». Вони звучать по-дитячому, але це діяло, і через деякий час син перестав панікувати, коли потрібно було збиратися до школи.

Психолог каже, що діти, як і дорослі, часто акцентують увагу на негативних моментах, забуваючи про позитив.

– Діє, якщо батьки просто обіймуть дитину і спробують спрямувати її думки в інше, позитивне русло.  Якщо дитина заспокоїлася, можна обговорити позитивні моменти у школі, розпитати її, що найбільше сподобалося за день. І взагалі потрібно навчатися заохочувати дітей (самим теж навчатися цього) до позитивного мислення. Якщо дитина все ж некомфортно почувається, коли мова заходить про школу, можна дати їй щось таке, що нагадувало б про батьків. Це може бути як предмет одягу, придбаний разом, так і невеличка іграшка, пенал чи брелок.

Власне, похід до школи – це те, що повинно викликати у дитини радість, те, чого вона має очікувати із задоволенням, а не сприймати це як кару. У будь-якому разі безвихідних ситуації не існує. І за наявності якоїсь проблеми завжди можна порадитися з учителем.  Він допоможе  зрозуміти батькам, у чому прихована проблема.

Завжди підтримуйте контакт з учителем

Для батьків буде краще, якщо вони підтримуватимуть контакт із вчителем – по телефону або у соціальних мережах. Тоді за будь-яких проблем можна звернутися до вчителя, розпитати його про поведінку дитини у школі та порадитися.

Дитині варто давати самостійність, але не забувати про неї. Так, у батьків ввечері є гора справ, однак школяреві слід приділити увагу і намагатися відповісти на його запитання, показавши таким чином, що вам не все одно, і що ви готові будь-коли прийти на допомогу. Іншими словами, батькам слід бути свого роду живим довідником. Та у намаганні допомогти не можна заходити надто далеко.

Дуже часто, особливо при виконанні домашніх завдань, батьки повністю все роблять за дітей. Або просто відповідають на запитання, не пояснивши, чому саме так, а не інакше. Замість цього краще задавати школяреві запитання, які самі наштовхнуть його на відповідь. Таким чином складне завдання учень зможе виконати у кілька етапів. Допоможе це і у вирішенні подальших проблем.

Насамкінець, не можна забувати і про здоровий спосіб життя – повноцінний сон, який дуже необхідний молодому організму (не менше 8,5 години), добрий відпочинок. Якщо день дитини розписано похвилинно, і включає в себе різноманітні позаурочні гуртки, відвідини яких тривають до вечора, варто відкинути все зайве. Адже якщо дитина приходить додому стомлена і не має сили виконати домашні завдання, користі від таких гуртків мало. Адже дітям теж потрібен час, щоб розслабитися та просто відпочити.